Сутність та принципи регулювання оціночної діяльності

12

Вступ

З розпадом у кінці минулого століття соціалістичної системи на території незалежних держав, що знову утворилися, почали формуватися елементи ринкової економіки, зокрема інститут незалежної оцінки власності. З переходом до ринкової системи господарювання з'явився ринок власності, що спричинило потребу в професіоналах, здатних зробити оцінку на ринковій основі.

У міру становлення ринкових стосунків, ми по-новому починаємо розуміти цінність об'єктів матеріального і нематеріального світу. В умовах невизначеного ринкового середовища вимір вартості майна набуває набагато складнішого характеру, ніж цей процес мав місце в командно-адміністративній системі.

Складнощі визначення ринкової і інших видів вартостей спричинила поява нової сфери професійних послуг – незалежної оцінки. У більшості своїй, прийоми і методи оцінки, вживані українськими оцінювачами, запозичені із зарубіжної практики. Від туди ж запозичені і багато проблем, пов'язаних з регулюванням оціночної діяльності. Оскільки оцінка зачіпає багато майнових інтересів, права і обов'язки учасників ділового обороту, ця діяльність регулюється нормами права.

Українська нормативно-правова база по оцінній діяльності, незважаючи на свій досить лаконічний характер, сприймається більшістю оцінювачів досить поверхнево. Багато оцінювачів вважають, що не досить ретельне регулювання багатьох нормативних питань є дозволом для відступу від якісного і достовірного визначення вартості. Нерозуміння духу закону, який обумовлений економічними і правовими властивостями об'єктів оцінки, неправильне застосування норм права, що відносяться до оцінної діяльності і правової природи об'єктів оцінки частенько призводить до недостовірності звітів оцінювача і призводить до зниження репутації професії в цілому.

З розвитком ринку роль незалежної оцінки зростає, як зростає і розуміння значущості цього виду діяльності для усіх суб'єктів господарювання, від приватних осіб до держави. Тому питання про регулювання оціночної діяльності є актуальним.

Мета виконання даної роботи – аналіз правових відносин у сфері оціночної діяльності та нормативно-правової бази України з цього питання. Відповідно до поставленої мети були визначені основні завдання:

– аналіз стану нормативно-правового забезпечення оціночної діяльності;

– аналіз змісту та правових засад державного та громадського регулювання оціночної діяльності;

– порівняння процесу регулювання оціночної діяльності різних країн;

– дослідити проблеми становлення та розвитку саморегулювання оціночної діяльності в Україні.

Об’єктом дослідження є урегульовані нормами права суспільні відносини у сфері оціночної діяльності в умовах ринкової економіки.



В процесі дослідження застосовувались такі методи наукового пізнання:

– історичний (його покладено в основу дослідження еволюції розвитку законодавства з оціночної діяльності);

– порівняльно-правовий аналіз (застосовувався при вивченні досвіду зарубіжних країн у сфері регулювання оціночної діяльності та можливості його використання у національному законодавстві);

– функціонально-правовий (за його допомогою досліджувалися окремі елементи правосуб’єктності оціночної діяльності);

– формально-логічний (з його використанням здійснено тлумачення окремих понять та термінів);

– системний (надав можливість дослідити права та обов’язки оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності).


Сутність та принципи регулювання оціночної діяльності

оціночний забезпечення правовий

Регулювання оцінної діяльності – це комплекс заходів і процедур, спрямованих на підвищення якості послуг оцінювачів і відповідності їх певним критеріям, встановленим професійним співтовариством оцінювачів (саморегулювання або державне регулювання) або спільно.

Регулювання оцінки майна і професійної оцінної діяльності є системою механізмів забезпечення (гарантування) достовірності і об'єктивності оцінки майна, а також формування і розвитку відповідної інфраструктури. В процесі регулювання в тому або іншому ступені досягається властива конкретному етапу громадського розвитку «гармонія» суспільно значимих і корпоративних цілей [12, ст. 57].

У різних країнах регулювання оцінної діяльності має різні форми.
Регулювання розвивається у рамках наступних процедур:

– визначення методів вимог до процедур оцінки, які традиційно формуються в стандартах оцінки;

– визначення вимог до морально-етичних якостей, пов'язаних з його незалежністю. Ці вимоги формуються в кодексах професійної етики;

– визначення вимог до рівня професійної підготовки і досвіду тактичної роботи оцінювача, які відбиваються в рівні професійних звань.

Як будь-яка система, так й система контролю та регулювання оцінної діяльності має багаторівневий характер.

І рівень. Цивільне і карне законодавство, тобто законодавство загальної дії, що розповсюджується на всіх громадян України.

ІІ рівень. Законодавство, що регулює питання оцінки об'єктів власності (Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та ін.) в країні та діяльності суб'єктів України.

ІІІ рівень. Підзаконні акти національного й місцевого значення, вимоги яких мають обов'язковий характер у реалізації оцінної діяльності.

ІV рівень. Документи професійних громадських організацій оцінювачів, використані як обов'язкові лише для членів цих організацій.

V рівень. Особисті етичні та професійні стандарти поведінки для конкретного оцінювача, але не обов'язкові для інших.

Чим вище рівень, тим ширше коло осіб, яких охоплює наведена регламентація.

Контроль за здійсненням оцінної діяльності в Україні здійснюють органи, уповноважені Урядом України в межах своєї компетенції, встановленої відповідно до законодавства України.

Функціями уповноважених органів є:

• контроль за здійсненням оцінної діяльності;

• регулювання оцінної діяльності;

• взаємодія з органами державної влади з питань оцінної діяльності та координація їх діяльності;

• узгодження проектів стандартів оцінки;

• узгодження переліку вимог, що пред'являються до освітніх установ, які здійснюють професійну підготовку оцінювачів відповідно до законодавства України.

В основу регулювання оцінної діяльності покладено такі принципи:

• оцінна діяльність є самостійним видом підприємницької діяльності;

• становлення та розвиток оцінки можливі лише за умов ринкових відносин і правового регулювання підприємницької діяльності;

• Україні необхідно створювати й розвивати національну систему оцінки, базуючись на світовому досвіді;

• розвиток оцінної діяльності можливий тільки за наявності правового, методологічного та інформаційного простору на всій території;

• недопустиме створення ізольованих регіональних або відомчих нормативних й інших документів, не затверджених законодавством;

• заходи щодо розвитку оцінної діяльності мають відповідати поточним потребам економічних реформ;

• розвиток оцінної діяльності може бути ефективним тільки за умови дотримання балансу прав, обов'язків і відповідальності всіх учасників процесу, наявності добросовісної конкуренції незалежних оцінювачів [14, ст. 60].


0608834557813275.html
0608858271627338.html
    PR.RU™