І. А. Волкова, О. Ю. Калініна 11 страница

Предыдущая45678910111213141516171819Следующая

За реєстрами проданої іноземної валюти здійснюються провод­ки (табл. 23).

Таблиця 23

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ОБЛІКУ ПРОДАНОЇ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ

Дебет Кредит Сума
3540 «Дебіторська заборго­ваність з придбання інозе­мної валюти та банківських металів за рахунок банку» (субрахунок за операціями з продажу іноземної валюти) 1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» На суму проданої валюти
1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» 3640 «Кредиторська забор­гованість з придбання іно­земної валюти та банківсь­ких металів за рахунок банку» (субрахунок за опе­раціями з купівлі іноземної валюти) На суму отрима­ної національної валюти

Продаж дорожніх чеків. Продаж дорожніх чеків за іноземну валюту відбувається на загальних підставах. При реалізації дорож­ніх чеків за національну валюту України спочатку виконується операція продажу іноземної валюти за гривню в сумі, необхідній


для купівлі дорожніх чеків без урахування комісійної винагороди банку. При цьому комісійна винагорода банку розраховується в на­ціональній валюті, перерахованій за курсом НБУ на день проведен­ня операції. Після цього за реєстрами проданих дорожніх чеків здійснюються проводки, наведені в табл. 24.

Таблиця 24

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ОБЛІКУ ПРОДАНОЇ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ

Дебет Кредит Сума
1003 «Банкноти та мо­нети в обмінних пунктах банку» 1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах» На суму реалізованих дорожніх чеків, купле­них у емітентів для про­дажу клієнтам
1003 «Банкноти та мо­нети в обмінних пунктах банку» 1919 «Інша кредиторсь­ка заборгованість за операціями з банками» (транзитний рахунок по розрахунках за дорожні чеки з емітентом) На суму отриманої іно­земної валюти за реалі­зовані дорожні чеки, отримані від емітентів на консигнацію
9911 Контррахунок 9898 «Інші цінності в підзвіті» (субрахунок «Підзвіт у дорожніх че­ках») На суму реалізованих дорожніх чеків, отрима­них від емітентів на консигнацію

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ОБЛІКУ КОМІСІЙНОЇ ВИНАГОРОДИ БАНКУ В НАЦІОНАЛЬНІЙ ВАЛЮТІ
Крім того, на суму комісійної винагороди банку, отриманої в національній валюті, виконуються проводки, показані в табл. 25.

Дебет Кредит Сума
1003 «Банкноти та мо­нети в обмінних пунк­тах банку» 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») На суму комісійної вина­городи банку в націона­льній валюті
3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») 6119 «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами» (субрахунок «Доходи за операціями з чеками») На суму комісійної вина­городи банку в націона­льній валюті
Таблиця 25



Якщо комісійна винагорода отримана в іноземній валюті, вико­нуються проводки, показані в табл. 26.

Таблиця 26

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ОБЛІКУ КОМІСІЙНОЇ ВИНАГОРОДИ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Дебет Кредит Сума
1003 «Банкноти та мо­нети в обмінних пунктах банку» 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») На суму комісійної ви­нагороди в іноземній валюті
3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» На суму комісійної ви­нагороди в іноземній валюті
3801 «Еквівалент пози­ції банку щодо інозем­ної валюти та банківсь­ких металів» 6119 «Інші комісійні до­ходи за операціями з клієнтами» (субрахунок «Доходи за операціями з чеками») На суму гривневого ек­вівалента отриманої ко­місійної винагороди за курсом НБУ на дату здійснення проводки

Виплата готівкової іноземної валюти за дорожніми чеками.

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ВИПЛАТИ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ ЗА ДОРОЖНІМИ ЧЕКАМИ
Ця операція виконується на загальних підставах. У разі виплати за дорожніми чеками національної валюти здійснюється купівля іно­земної валюти в сумі, належній до виплати за чеком, за винятком комісійної винагороди банку. Після цього за реєстрами куплених дорожніх чеків здійснюються проводки (табл. 27).

Дебет Кредит Сума
1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах» 1003 «Банкноти та мо­нети в обмінних пунктах банку» На суму виданих готів­кових коштів (за винят­ком комісії банку)
1013 «Дорожні чеки в обмінних пунктах» 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками») На суму комісійної ви­нагороди банку в інозе­мній валюті
Таблиця 27

Закінчення табл. 27

Дебет Кредит Сума
3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з дорожніми чеками»); 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» На суму комісійної ви­нагороди банку в інозе­мній валюті
3801 «Еквівалент пози­ції банку щодо інозем­ної валюти та банківсь­ких металів» 6119 «Інші комісійні до­ходи за операціями з клієнтами» (субрахунок «Доходи за операціями з чеками») На суму гривневого ек­вівалента отриманої ко­місійної винагороди за курсом НБУ на дату здійснення проводки

Виплата готівкової іноземної валюти за иластиковими кар­тками міжнародних платіжних систем. Ця операція виконується на загальних підставах. У разі виплати за пластиковими картками національної валюти здійснюється купівля іноземної валюти, на­лежної до виплати, за винятком комісійної винагороди банку. Після цього, згідно з реєстром виплат за платіжними картками, здійсню­ються проводки (табл. 28).

Таблиця 28

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ВИПЛАТИ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ ЗА ИЛАСТИКОВИМИ КАРТКАМИ МІЖНАРОДНИХ ПЛАТІЖНИХ СИСТЕМ

Дебет Кредит Сума
2809 «Інша дебіторська за­боргованість за операціями з клієнтами банку» (субра­хунок «Дебіторська забор­гованість за платіжними картками») 1003 «Банкноти та моне­ти в обмінних пунктах банку» На суму виданих го­тівкових коштів за платіжними картками
2809 «Інша дебіторська за­боргованість за операціями з клієнтами банку» (субра­хунок «Дебіторська забор­гованість за платіжними картками») 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з платіжними картками») На суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті
3578 «Інші нараховані до­ходи» (субрахунок «Нара­ховані доходи від операцій з платіжними картками») 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» На суму комісійної винагороди банку в іноземній валюті
3801 «Еквівалент позиції банку щодо іноземної ва­люти та банківських мета­лів» 6119 «Інші комісійні до­ходи за операціями з клієнтами» (субрахунок) «Доходи за операціями з платіжними картками» На суму гривневого еквівалента комісій­ної винагороди бан­ку за курсом НБУ на дату здійснення про­водки

Конверсія іноземної валюти. Конверсія готівкової іноземної валюти проводиться тільки для вільноконвертованої валюти (ВКВ) з використанням крос-курсів, розрахованих через офіційний курс НБУ на підставі «Правил здійснення конверсійних операцій з го­тівковою іноземною валютою», затверджених постановою Прав­ління НБУ № 68 від 25.03.1996 р. При цьому спочатку утримується комісійна винагорода банку (згідно з затвердженими тарифами) у валюті, наданій для конверсії. На суму отриманої комісійної вина­городи здійснюються наступні проводки (табл. 29).

Таблиця 29

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З КОНВЕРСІЇ ІНОЗЕМНОЇ ВАЛЮТИ

Дебет Кредит Сума
1003 «Банкноти та мо­нети в обмінних пунктах банку» 3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з конверсії») На суму комісійної ви­нагороди банку в інозе­мній валюті, яка надана для конверсії
3578 «Інші нараховані доходи» (субрахунок «Нараховані доходи від операцій з конверсії») 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів» На суму комісійної ви­нагороди банку в інозе­мній валюті, яка надана для конверсії
3801 «Еквівалент пози­ції банку щодо інозем­ної валюти та банківсь­ких металів» 6399 «Інші банківські операційні доходи» (субрахунок за дохода­ми за операціями з кон­версії) На суму гривневого ек­вівалента комісійної ви­нагороди банку за кур­сом НБУ на дату здійснення проводки

Решта валюти, що залишилася після стягнення комісійної вина­городи банку, конвертується в іншу іноземну валюту за крос- курсом, розрахованим на підставі офіційного курсу НБУ. При цьо­му здійснюються проводки (табл. 30).

Таблиця 30

ТИПОВА КОРЕСПОНДЕНЦІЯ РАХУНКІВ ДЛЯ ОБЛІКУ ОПЕРАЦІЙ З ВИКОРИСТАННЯ КРОС-КУРСІВ

Дебет Кредит Сума
1003 «Банкноти та монети в обмінних пунктах банку» 3640 «Кредиторська за­боргованість з придбан­ня іноземної валюти за рахунок банку» На суму отриманої ВКВ для конверсії, за винятком винаго­роди банку

Закінчення табл. 30

Дебет Кредит Сума
3540 «Дебіторська заборго­ваність з придбання інозе­мної валюти за рахунок ба­нку» (субрахунок за операціями з продажу іно­земної валюти) 1003 «Банкноти та мо­нети в обмінних пунктах банку» На суму проконвер­тованої ВКВ
3540 «Дебіторська заборго­ваність з придбання інозе­мної валюти за рахунок ба­нку» (субрахунок за операціями з продажу наці­ональної валюти по коду ВКВ, отриманої для конве­рсії) 3640 «Кредиторська за­боргованість з придбан­ня іноземної валют за рахунок банку» (субра­хунок за операціями з купівлі національної ва­люти по коду ВКВ, що видана) На суму гривневого еквівалента прокон­вертованої ВКВ за курсом НБУ на дату здійснення проводки

Нерозмінний залишок проконвертованої валюти купується за курсом купівлі уповноваженого банку і відображається в реєстр купленої валюти.

4. Облік безготівкових міжнародних розрахунків

Запровадження кореспондентських відносин. Організація міжнародних розрахунків допускає вибір видів і способів платежу, валютної ціни, валюти платежу і форми розрахунків. У міжнарод­них торгових розрахунках переважно використовується валюта краї­ни партнера—резидента України або вільно конвертована валюта.

Операції комерційного банку з іноземною валютою можна роз­поділити на три групи:

1. Операції, що здійснюються за ініціативою банків-кореспон- дентів («зовнішні» операції).

2. Операції, що здійснюються з ініціативи клієнта (клієнтські операції).

3. Операції, що здійснюються з ініціативи банку (внутрішньо- банківські операції).

До першої групи належать:

а) операції, що відображають зміну стану коррахунків банку;

б) операції, пов’язані з надходженням коштів (у тому числі ва­лютної виручки) на рахунки клієнтів банку через коррахунки в ін­ших банках.

До другої групи належить велика кількість операцій, що ініці­юються клієнтами. Найпоширеніші з них є:

а) відкриття і закриття валютних рахунків клієнтів;

б) переказ валюти в інші фінансові установи (банк);

в) переказ валюти клієнту того самого банку;

г) видача готівкової валюти клієнту;

д) прийом готівкової валюти від клієнта;

е) купівля-продаж валюти на біржі за дорученням клієнта.

До третьої групи належать такі операції:

а) операції, пов’язані з одержанням і видачею міжбанківських кредитів;

б) купівля та продаж банком валюти на біржі;

в) безумовна конвертація фіксованої частини валютної ви­ручки клієнта після закінчення строку переказу клієнтом цих грошей;

г) нарахування і відрахування відсотків за розрахунками, позич­ковими і депозитними рахунками клієнтів у іноземній валюті;

ґ) відкриття та закриття внутрішньобанківських (внутрішніх) особових рахунків для обліку операцій в іноземній валюті (рахунки конверсії, комісії, доходів і видатків банку і т. ін.);

д) внутрішньобанківський переказ валюти (з одного внутріш­нього рахунка на інший);

е) переоцінювання залишку на валютних рахунках.

Особлива увага приділяється безготівковим міжнародним роз­рахункам як торговим операціям банку.

Для розрахунків між банками в іноземній валюті доцільно мати прямі кореспондентські відносини з банками-нерезидентами або (якщо нормативи не дозволяють чи немає іншої потреби) відкрити кореспондентський рахунок у іноземній валюті в уповноваженому українському банку.

Кореспондентські відносини — це договірні відносини між бан­ками, мета яких — здійснювати платежі і розрахунки за доручен­ням один одному. Вони регламентуються угодою про кореспонде­нтські відносини між банками, які знаходяться як усередині країни, так і за її межами.

Міжбанківські кореспондентські відносини включають у себе сукупність усіх можливих форм співробітництва між двома банка­ми; банки по-різному взаємодіють між собою; вони можуть бути конкурентами, змагаючись у зацікавленості клієнтів, або діловими партнерами, надаючи кредити один одному.

Нарешті, банки можуть бути кореспондентами, водночас міня­ючись ролями — почергово виступати в якості клієнтів один одно­го. Кореспондентські відносини між двома банками розвиваються в часі від порівняно простої вихідної бази до комплексного співробі­тництва.

Необхідність у кореспондентських відносинах виникає в тих випадках, коли банк не може надати будь-які послуги своїм клієн­там або коли інший банк зробить це краще, швидше і дешевше. З урахуванням цього і потрібно серйозно підходити до вибору ба- нків-кореспондентів, щоб за характером діяльності вони допов­нювали операції один одного, що виконуються банками для своїх клієнтів.

На початковому етапі комерційні банки запроваджують корес­пондентські відносини з іноземними банками, виходячи з інтересів своєї клієнтури. Комерційні банки шукають контакти з банками тих країн де знаходяться партнери їх власних клієнтів, яким необхідно виконати розрахунки згідно з зовнішньоторговельними угодами.

Крім угоди, банки обмінюються стандартними документами, що свідчить про їхній юридичний статус, фінансовий стан на час укла­дання угоди та про осіб, уповноважених підтверджувати фінансові документи. Отже, такий комплект документів містить:

1) заяву про відкриття коррахунка (форма № 0401025);

2) дві картки зі зразками підписів і відбитком печатки (форма № 0401026);

3) копію Статуту банку;

4) копію засновницької угоди;

5) копію Генеральної ліцензії (свідоцтва про право відкриття коррахунків в Україні, розширеної ліцензії);

6) річний звіт банку;

7) баланс на останню звітну дату;

8) список банків-кореспондентів;

9) заключення аудиторської перевірки.

Питання про запровадження кореспондентських відносин з бан- ками-партнерами виникає тоді, коли діяльність банку набуває пе­рехідної національної межі, що залежить передусім від клієнтів або від географічної орієнтації їхнього бізнесу. Виходячи з цього, слід визначати види операцій, а також відповідні географічні регіони. Тому, звичайно, банки мають один, максимум два накопичуваних рахунки за кожним видом валюти, де концентруються основні ва­лютні кошти.

У випадку неконкурентоспроможності умов, запропонованих банком-партнером, існує можливість співпраці без відкриття кор­рахунка, задовольняючи, таким чином, інтереси своїх клієнтів що­до проведення ділових операцій у певному регіоні, але не зазнаючи збитків від необхідності сплачувати значні комісійні за підтриман­ня і ведення рахунків.

Кореспондентські відносини без рахунка — це відносини між кредитними установами за рахунками певної кредитної установи та її кореспондента в третій кредитній установі.

Зараз гривневі та валютні прямі коррахунки банків в Україні здійснюються так (зазначені номери відповідних балансових раху­нків):

— реально використовуються для розрахунків у іноземній ва­люті рахунки № 1500А як через уповноважені банки України, так і через іноземні банки;

— прямі гривневі рахунки між банками-резидентами відкри­ваються тільки з дозволу НБУ при достатньому обґрунтуванні потреб у прямих кореспондентських відносинах, оскільки всі гривневі платежі повинні проходити через систему електронних платежів;

— за відсутності рахунків можна проводити документальні опе­рації, в тому числі акредитивні, операції інкасо і форексні операції. При укладанні угоди щодо кореспондентських відносин банки бе­руть до уваги низку факторів, що свідчать про надійність (кредито- і платоспроможність) майбутнього банку-партнера.

Вимоги до фінансових документів і рейтингової інформації ба­нку передбачають наявність такої інформації:

1) річний звіт банку (англійський варіант для зарубіжних бан- ків-кореспондентів);

2) заключення міжнародних аудиторів (найбільш відомі ауди­торські фірми: Coopers & Lybrand, Deloitte Touche, Arthur Andersen, Ernst & Young, Price Waterhouse, KPMGPeatMarwickH та ін.);

3) різноманітна рейтингова інформація. Вимоги до сучасних за­собів телекомунікації передбачають наявність:

— SWIFT;

— телекса;

— модема;

— інформаційно-дилінгових систем:

а) Reuter Dealing System 2000 — укладання угод у режимі реа­льного часу;

б) інформаційної і консультаційної підтримки через системи RELCOM, CC: Mail, SPRINT, REMART, MFD.

При всій різноманітності існуючих рахунків банки, встановлю­ючи один з одним кореспондентські відносини, використовують три термінологічні одиниці.

1. «Лоро» — рахунок, що відкривається банком своїм банкам- кореспондентам, на який вносяться всі суми, що одержані або ви­дані за їхнім дорученням. За рахунком «лоро» звичайно нарахову­ються відсотки за кредитним залишком та комісійна винагорода з виконання доручень. По відношенню до балансу банку цей рахунок пасивний.

Активно використовуються гривневі рахунки «лоро» іноземних банків у банках України (рахунок № 1600П). Хоча вони відкрива­ються в національній валюті, але щоб мати право на відкриття, банк повинен отримати валютну ліцензію.

Використання рахунків «лоро» визначено в «Порядку бухгал­терського обліку та розрахунків за рахунками «лоро» банків- нерезидентів у валюті України», який запроваджений 23.05.1997 р., де йдеться про такі напрями платежів з «лоро» рахунків:

— на гривневий депозит в уповноважених банках України;

— на рахунки «лоро» інших банків-нерезидентів;

— на користь резидентів України на рахунки у вітчизняних ба­нках (при цьому повинен бути експортний контракт, за яким вітчи­зняний резидент отримує гроші від нерезидента); — до фонду резе­рвування валюти в ОПЕРУ НБУ;

— на купівлю іноземної валюти на міжбанківській валютній бі­ржі (на суму, яку отримує нерезидент від вітчизняного резидента згідно з імпортним контрактом, або на суму відсотків, отриманих за депозитом).

Інший рух за рахунком № 1600П забороняється.

2. «Ностро» — це рахунок певної кредитної установи у банках- кореспондентах, на якому відображаються взаємні платежі.

3. «Востро» — рахунок, що ведеться банком за кордоном у міс­цевій валюті. Банк, що розміщує на цей рахунок кошти, буде поси­латися на нього, як на рахунок «ностро».

Умови ведення рахунків регламентуються під час запроваджен­ня кореспондентських відносин між двома кредитними установами. При цьому передбачається, в якій валюті буде вестись рахунок, чи повинні платежі проводитися в межах на рахунка сум, що обліко­вуються на них, або в порядку овердрафта. При цьому, як правило, обумовлюється ліміт овердрафта, що надається, з урахуванням ка- тегорійності банку. Врешті, сума ліміту овердрафта може варіюва­ти залежно від обігів за цим рахунком, рівня інфляції та підвищен­ня нормативів надійності.

5. Облік експортно-імпортних операцій клієнтів

Система безготівкових розрахунків уособлює сукупність принци­пів організації розрахунків, вимог до них, форм і способів розрахунків.

Порядок проведення та обліку платежів за експортно-імпортними контрактами викладено в інструкції НБУ № 139 від 16.06.1994 р. «По­рядок проведення розрахунків за експортно-імпортними операція­ми за умови відстрочки платежів, або постачань». У безготівкових розрахунках гроші виконують функцію засобу платежу. Це озна­чає, що їхній рух має відповідно самостійний характер, розрахунок може відбуватися раніше чи пізніше від руху коштів у розрахунках, максимально достовірно відображаючи господарські процеси.

Наступний принцип організації безготівкових розрахунків свід­чить про те, що платежі здійснюються, як правило, після відванта­ження продукції, виконання робіт чи послуг. Отже, це не виключає авансових платежів та передплати, які допускаються за згодою пла­тника та отримання коштів.

Платежі здійснюються за наявності коштів на рахунка платника чи його права на кредит. За відсутності власних коштів та права на кредит розрахункові документи розміщують у спеціальну картоте­ку та сплачують у міру надходження коштів на рахунок у календа­рній черговості платежів. Така черговість визнає однакову важли­вість розрахунків за всіма зобов’язаннями, однак вона є приму­совою, тобто відбувається під банківським контролем.

Подальше розширення самостійності підприємств щодо витра­чання зароблених коштів сприятиме скасуванню будь-якої чергово­сті платежів та вивільненню банків від контролю за ними. Усі роз­рахунки повинні здійснюватись згідно з розпорядженням підпри­ємства—власника рахунка.

Одним з принципів безготівкових розрахунків є згода платника на списання коштів з його рахунка. Згода дається платником шля­хом виписки платіжних документів, або акцепта документів, випи­саних отримувачем коштів. В окремих випадках розрахункові до­кументи за товари та послуги сплачуються без згоди (акцепта) платника, що врівноважує стосунки з отримувачем коштів. При цьому визнається необгрунтованою наявність визначеної сфери списання коштів у безакцентному порядку.

Інше положення стосується стягнення податків та інших обов’я­зкових платежів у бюджет. Державні податкові адміністрації пода­ють до беззаперечного стягнення, забезпечуючи тим самим загаль­но-державні інтереси. Беззаперечне списання коштів з розрахунко­вих рахунків виконується також на підставі виконавчих доку­ментів, які видані судами.

Крім того, законодавством можуть бути передбачені випадки беззаперечного списання коштів з рахунків, наприклад, деяких штрафів за розпорядженням стягувачів.

Вимоги до безготівкових розрахунків. Організація безготівко­вих розрахунків повинна відповідати певним вимогам, а саме: сприяти нормальному обігу коштів, забезпечувати безперебійну ре­алізацію продукції. Це зумовлено тим, що завершальним етапом виробничо-збуткової діяльності підприємства, невід’ємною умо­вою здійснення повного господарського розрахунка та самофінан­сування є оплата споживачем продукції (робіт, послуг) згідно з ви­могами угоди. У процесі безготівкових розрахунків відбувається визнання покупцем користі продукції, рівня затрат на її виробницт­во, додатковий продукт, перетворюючись на чистий прибуток.

Одна з умов, що висувається до безготівкових розрахунків, є їх­ня своєчасність. Підприємство-покупець повинно своєчасно спла­тити поставлену йому, згідно з угодою, продукцію (роботи, послу­ги). Платоспроможність платника пов’язана з результатами його господарсько-фінансової діяльності, отриманням відповідного при­бутку. Важливим засобом забезпечення своєчасності розрахунків є банківський кредит. Він дозволяє підприємствам подолати тимча­сові фінансові труднощі. Своєчасність розрахунків запобігає відво­ліканню коштів підприємств у прострочену дебіторську заборгова­ність. Безготівкові розрахунки повинні бути організовані таким чином, щоб існував мінімальний розрив у часі між отриманням продукції покупцем та її сплати. Чим більший цей інтервал, тим довше покупець користується коштами, які йому не належать. Та­ким чином, у постачальника зростає потреба в кредиті.

Платники несуть відповідальність за здійснення платежів у ви­значені терміни; за затримку в розрахунках вони сплачують штраф за кожний день прострочки платежу у відсотках. У більшості випа­дків ця сума значно менша, ніж підприємство платить банкам за кредит. Тому нерідко підприємства йдуть на менші витрати, внося­чи штраф за прострочку платежів. У результаті опиняються у скру­тному фінансовому стані постачальники; виникає ланцюг неплате­жів. Існуюча прострочена дебіторська заборгованість за своєю суттю є нелегальним комерційним кредитом.

Необхідність контролю за безготівковими розрахунками зумов­лена для кожної сторони різними факторами. Для постачальника це своєчасне отримання грошового еквівалента виробленої у відпові­дності з угодою та відвантаженої продукції, для покупця — вико­нання постачальником умов угоди.

Державні податкові адміністрації контролюють своєчасність та повноту платежів у бюджет, банки — повернення кредитів. Банків­ські органи не мають права визначати і контролювати напрямки використання грошових коштів клієнта, крім випадків, передбаче­них чинним законодавством. Одночасно банки самі несуть матеріа­льну відповідальність перед клієнтами. Якщо, наприклад, банк за­рахує кошти на рахунок пізніше наступного дня після отримання платіжного документа, то він сплатить власникові рахунка штраф за кожен прострочений день. Такий самий штраф передбачений за затримку списання банком коштів з рахунка платника за його вка­зівкою, а також якщо списання або зарахування було здійснено не­правильно.

Банки можуть визнати неплатоспроможним позичальника, який не виконує зобов’язання щодо своєчасного повернення кредиту або за іншими рахунками. Про це основний постачальник товаромате- ріальних цінностей повідомляє вищестоящому органу господарсь­кого управління (при наявності такого) і виконавчому комітету Ра­ди народних депутатів, де зареєстроване підприємство.

Розрахунок між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні та іноземними суб’єктами господарської діяльності за екс­портно-імпортними операціями в межах торговельного обігу в іно­земній валюті здійснюється у безготівковій формі через уповнова­жені банки (банки, що мають ліцензію НБУ на здійснення валют­них операцій).

Існують такі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяль­ності:

1. Банківський переказ — це доручення клієнта банку перераху­вати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розра­хунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку- кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахун­ках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати:

— боргових зобов’язань за раніше одержаними кредитами, ава­нсових платежах;

— рекламацій за поставку неякісної продукції;

— авансових платежів;

— розрахунків нетоварного характеру.

Схема розрахунків шляхом банківських переказів мало чим від­різняється від розрахунків платіжними дорученнями у внутрішньо­господарському обороті. Платіжне доручення — це наказ банку, що адресується своєму банку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей бенефіціару (тобто переказоодержувачеві), пред’явнику че­ка або інших платіжних документів. Платіжне доручення дається банком на підставі вказівок відправника переказу — клієнта банку. Останній інструктує банк про умови виплати бенефіціару суми пе­реказу. Існує певна, прийнята в міжнародній практиці, форма пла­тіжного доручення. Кожне платіжне доручення повинно містити такі дані:


0387720384241022.html
0387806294629159.html
    PR.RU™